Популярные сообщения

понедельник, 30 ноября 2015 г.

Розвиток критичного мислення учнів на уроках історії та правознавства

Розвиток  критичного мислення учнів на уроках історії та правознавства

    Сучасному суспільству потрібна інформована та компетентна особистість, яка спроможна приймати самостійні рішення і нести відповідальність за свої вчинки. Людина з критичним розумом здатна вимогливо оцінювати свої думки, ретельно перевіряти рішення, зважувати всі аргументи «за» і «проти», виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій.
      Працюючи з технологією розвитку критичного мислення, я усвідомлювала, що навчити учнів мислити критично з першого уроку фактично неможливо. Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя й учня, з уроку в урок, з року в рік. Не можна виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного мислення в учнів. Але можна виділити певні умови, створення яких здатне спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення.

Характеристики критичного мислення:

·          Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, переконання, ідеї тощо. Мислення стає критичним, тільки якщо носить індивідуальний характер.
·          Постановка проблеми. Критичне мислення досить часто починається з постановки проблеми, бо її розв’язання стимулює людину мислити критично. Початок розв’язання проблеми – це збирання інформації , бо розмірковувати на «порожньому місці» фактично неможливо.
·          Прийняття рішення. Закінчення процесу критичного мислення – це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв’язати поставлену проблему.
·          Чітка аргументованість. Людина, яка мислить критично, повинна усвідомлювати, що часто одна й та сама проблема може мати декілька розв’язань, тому вона повинна підкріпити нею рішення власними вагомими, переконливими аргументами, які б доводили , що саме воно є найкращим, оптимальним.
·          Соціальність. Людина живе в соціумі, тому доводити свою позицію вона повинна в спілкуванні. У результаті спілкування , диспуту, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось змінити в ній.

Основними стадіями у критичному мисленні є:

«Виклик – Осмислення – Роздуми»
Методична модель пізнавального процесу, побудованого на основі врахування цих стадій, передбачає залучення учнів до пошуку інформації, обмірковування її та прийняття відповідного рішення.

Етапи формування критичного мисленя:

·          На першому етапі використовую методи: гроно, фокусуючі запитання,розумовий штурм, керуюча діяльність,вільне письмо, попередня активізація, порушена послідовність, знайди зайве.
·          На другому етапі використовую методи: позначки, керована діяльність, запитання-відповідь, робота групами, щоденник подвійних нотаток, розширена лекція, доповідач-респондент
·          На третьому етапі використовую методи: прес, сенкан, 10-хвилинне есе, запитання про реакцію читача, огляд щоденників подвійних нотаток, останнє слово за мною, дискусійна мережа, займи позицію.
Умови, які стимулюють учнів до критичного мислення:

·          Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за заданою проблемою, її обробки, вибору оптимального способу презентації свого рішення.
·          Очікуванняідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікують висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі, їх діапазон може бути необмеженим, а ідеї– різноманітними.
·          Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками. Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв`язання проблеми.
·          Цінування думок інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати думки інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв`язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки кола зацікавлених людей, щоб мати можливість сформулювати власну думку, яка може бути скоригована “колективною мудрістю”
·          Віра в сили учнів . Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь які думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути впевненні, що можуть внести свою “цеглинку” у зведення “будинку”, яким є розв`язання проблеми.
·          Активна позиція . Учні повинні займати активну позицію у навчанні, отримувати справжнє задоволення від здобування знань. Це викликає у них прагнення мислити критично

На основі своїх спостережень можу сказати, що існують деякі ознаки дитини, яка мислить критично:
·          Дитина  виявляє здатність прислухатись до думок інших, оцінювати й аналізувати їх щодо розв`язання поставленої проблеми.
·          Дитина  виявляє прагнення до аргументації прийнятого нею рішення на основі життєвого досвіду, фактів з життя та знання справи.
·          Дитина прислуховується до критики на свою адресу, може протиставити свою думку думкам інших або не погодитися з групою.
·          Дитина  виявляє вміння проникнути в сутність проблеми, глибину інформації.
·          Дитина міє вести діалог та дискутувати, тобто вислухати думку інших, з повагою ставитись до цих думок, переконливо доводити свою позицію, толерантно поводити себе під час проведення дискусій.

Якщо ви розглянули ці ознаки у своїх дітях це дає Вам  можливість, як  вчителю:
·          Активізувати мислення учнів
·          Стимулювати їх діяльність
·          Залучити учнів до творчої діяльності
·          Розвивати вміння логічно і аргументовано викладати матеріал
·          Розвивати навички колективного спілкування
·          Формувати ключові компетентності.

Але нам, як вчителям неможливо передбачити, які знання можуть знадобитися дитині в її позашкільному житті, а які — ні.
Тому огляду на це, ставлю перед собою завдання не тільки накопичення дитиною інформації, але і розвиток мислення, вміння адекватно оцінювати результати, самостійно добувати інформацію, перетворюючи знання на інструмент пізнання інших видів діяльності, вміння конструктивно взаємодіяти з іншими.

Враховуючи це, я намагаюся так побудувати навчання, щоб найповніше задовольнити проблеми кожного учня. Дбаючи про високий рівень знань своїх учнів, у своїй педагогічній діяльності використовую такі форми і методи навчання, які б викликали у дітей цікавість до навчального матеріалу, бажання вчитися, прагнути успіху в опануванні основ наук.

     Працюючи протягом шести років у школі зрозуміла, щоб досягти успіху  на уроках необхідно насамперед зацікавити учня і він  задовольняючи свої пізнавальні потреби обов’язково збагатить себе знаннями та набуде нових вмінь. І тут мені допомагають основні методи технології критичного мислення.

    Основні методи технології критичного мислення
    Система розвитку критичного мислення передбачає особливу структуру уроку: кожен урок повинен має трьохфазну структуру: фаза актуалізації (евокації, виклику), фаза осмислення (побудови знань, вивчення нового матеріалу), фаза консолідації (рефлексія, розміркування).

Фаза актуалізації має на меті:
 актуалізувати («оживити») в пам’яті учнів уже наявні знання;
 встановити мету навчання;
 зосередити увагу учнів на темі;
 представити контекст для того, щоб вони зрозуміли нові ідеї.

Фаза побудови знань відбувається в основній частині уроку й має на меті:
 порівняти очікування учнів із тим, що вивчається;
 переглянути очікування та висловити нові;
 зробити висновки й узагальнення матеріалу;
 поєднати зміст уроку з особистим досвідом учня;
 поставити запитання до вивченого на уроці матеріалу.

Фаза консолідації має на меті:
 узагальнити основні ідеї;
 обмінятися думками;
 виявити особисте ставлення.
Робота за цією технологією вимагає часу, уваги й мети, а викладання має бути чітким і зрозумілим. Необхідно виділяти достатньо часу для обміну думками. А методів і прийомів, які застосовуються при критичному мисленні, чимало. Отже, розглянемо основні з них та можливості іх використання на уроках історії.

 Прийоми технології розвитку критичного мислення
«Генератор ідей»
     Це прийом організації індивідуальної й групової форми роботи учнів на початковій стадії уроку, коли йде актуалізація наявного в них досвіду й знань. Він дозволяє з’ясувати все, що знають або думають учні з обговорюваної теми уроку.
     Обмін інформацією проводиться по наступній процедурі:
- задається пряме запитання про те, що відомо учням з тієї або іншої теми;
- спочатку кожен учень згадує й записує в зошиті все, що знає з тієї або іншої теми (виключно індивідуальна робота, тривалість 1-2 хв0;
- потім відбувається обмін інформацією в парах або групах. Учні діляться один з одним відомими знаннями (групова робота). Час на обговорення не більше 3 хв. Це обговорення повинно бути організованим, наприклад, учні повинні з’ясувати, у чому збіглися наявні подання, із приводу чого виникли розбіжності;
- далі кожна група по колу називає якусь одну відомість або факт, при цьому не повторюючи раніше сказаного
(складається список ідей);
- всі відомості коротко, у вигляді тез записуються вчителем (без коментарів), навіть якщо вони помилкові;
- всі помилки виправляються далі, під час освоєння інформації.

«Логічне дерево»
    Цей прийом можна використовувати під час обговорення проблем, пошуку рішень. Найкраще, якщо проблема розглядається з різних боків, а рішення опирається на досить ясну фактичну базу. У процесі читання учні працюють наступним чином: коріння – то проблема, що розглядається в тексті. На самому стовбурі є основні та допоміжні гілочки. На основних учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. На допоміжних гілках розташовуються факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти.
   Свій висновок з досліджуваного питання учні можуть зробити на стовбурі «логічного дерева».


«Піраміда роздумів»
    За цим прийомом учні записують перший рядок, виражений одним словом, як правило, іменником; другий рядок учні будують із двома словами; третій – трьома; четвертий – чотирма (відношення учнів до цієї теми). Потім рядки зменшують кількість слів - 3, 2, 1 (останнє слово учні пишуть на емоційно-образному рівні теми, воно виступає «скарбом» - висновком, закритим під пірамідою).
   Цей прийом можу бути запропонований як індивідуальне самостійне завдання та може використовуватися на стадії рефлексії, хоча може бути дана і як нетрадиційна форма стадії виклику.
«Піраміда роздумів» може виступати у якості:
• Інструмента для синтезування складної інформації;
• Способу оцінки понятійного багажу учнів;
• Засобу розвитку творчого виразу.

Приклад 1. Яка роль США у сучасному світі?
Приклад 2. Чи здатні США виконувати роль світового лідера?

«Кластери»
    Графічний спосіб організації учбового матеріалу. Кластери – малюнкова форма, зміст якої в тому, що в середині аркуша або дошки записується основне слово (ідея, тема), а з двох боків від нього фіксується інформація, якимось чином з ним пов’язана. У центрі тема, довкола неї – великі змістовні одиниці, поєднуємо їх прямими лініями з темою.

«Позначки»
    Читаючи параграф підручника потрібно робити позначки на полях. Позначки мають бути такими:
Ставте «  » на полях, якщо прочитане підтверджує те, що ви вже знаєте.
Ставте « - » ( мінус) , якщо прочитане відрізняється від того, що ви вже знаєте, чи думаєте, що суперечить вашим уявленням.
Ставте «+» ( плюс) на полях, якщо прочитане несе для вас нову інформацію.
Ставте « ?» ( знак питання) на полях, якщо ви натрапляєте на інформацію, яка вас бентежить, чи якщо хочете знати про щось більше.
Доцільно запропонувати учням скласти власну таблицю позначок для впорядкування інформації:
«» « - » « + » « ?»

«Синквейк» (сенкан)
    Синквейк – це вірш, який синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує чи віддзеркалює тему.
    Самостійна робота у стилі «синквейк» допомагає учням у первинному сприйнятті теми, спонукає до проблемної роботи над текстом, розвиває творчі здібності, уяву дитини, вміння нестандартно мислити. Це своєрідна цікавинка філософського змісту, що вимагає ретельного обміркування на основі глибокого розуміння речей. Кожен може відчути себе поетом, виявити власний погляд на прочитане, почуте.
Синквейк вимагає певної побудови. Це поетична мініатюра з 5- ти рядків за такою схемою:
1 – й рядок – іменник ( тема мініатюри);
2 – й рядок – прикметник до теми;
3 – й рядок – дієслово чи дієслівні форми;
4 – й рядок – фраза, яка передає особисте ставлення до теми;
5 – й рядок – синонім до іменника в першому рядку.
Приклад:
• Цезарь
• Хитрий, розумний
• Притягує, захоплює, править
• Став наймогутнішим диктатором Риму!
• Велика людина

«Фішбоун» (скелет риби)
   Для даного прийому використовується схема
    За цей прийом дає можливість розрізняти складові частини у явищах та подіях, виокремлювати причини та наслідки, аргументувати відповідь та підтверджувати її прикладами. Основою для виконання роботи за схемою є проблема, яка є у тексті або у розповіді вчителя. Її записують в «голові» скелету, а висновки, які виходять у процесі роботи, записуються у «хвості». Отже голова - питання теми, верхні кісточки – основні поняття теми, нижні – зміст понять, хвіст – відповідь на питання. Записи повинні бути лаконічними, уявляти собою ключові фрази або слова, які відображають зміст.

«Правильні та помилкові твердження»
    Наприклад, початком уроку в 11 класі за темою «Епоха застою» можуть бути запропоновані наступні твердження:
• в епоху застою була ухвалена нова конституція, в якій були проголошені демократичні свободи;
• це був час розквіту літератури та мистецтва;
• була відновлена система ГУЛАГу;
• жорстка цензура;
• кращі діячі науки та мистецтва були вигнані з СРСР;
Потім учні повинні встановити істинні чи хибні ці твердження. Після ознайомлення з основною інформацією повертаємось до даних тверджень та просимо оцінити їх.

 «Кубування»
   Кубування є методом навчання,який полегшує розгляд різних аспектів теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написаними на кожному його боці вказівками щодо напрямку мислення та письма.
На кожному боці кубика вказівка: опишіть; порівняйте; встановіть асоціації; проаналізуйте; знайдіть застосування; запропонуйте аргументи „ за” або „проти”. Отже, вказівки на гранях куба є такими:
• Опишіть. Розгляньте уважно об’єкт (можливо лише уявний) та опишіть, що ви бачите, відзначаючи колір, форму, розміри);
• Порівняйте. На що схоже? Від чого відрізняється?;
• Встановіть асоціації. Про що це змушує вас думати?;
• Проаналізуйте. Скажіть, як це зроблено: вам не обов’язково це знати, ви можете вигадати;
• Знайдіть застосування. Як саме це може бути застосоване?;
• Запропонуйте аргументи «за» або «проти»;
• Займіть певну позицію


Прийом «РАФТ» (по К.Санте)
    Назва є скороченням: Р (роль) – А (аудиторія) – Ф (форма) – Т (тема). Ідея є в тому, що учень обирає для себе якусь роль, тобто пише текст не від себе, а від імені історичного персонажу (король, селянин, революціонер…). Потім обирає для кого писати та стиль тексту. Це може бути письмо, стаття в газету тощо.

Прийом «П» - «М» - «Ц»:мтаблиця «Плюс-мінус-цікаво»
     Нова інформація заноситься у таблицю, за ходом прослуховування лекції заповнюються відповідні стовпчики.
«П» інформація, яка з точки зору учня, носить позитивний характер
«М» негативний
«Ц» найбільш цікаві та суперечливі факти
«?» «є питання»
При використанні даного методу інформація не тільки більш активно засвоюється, систематизується, а й оцінюється.

«Бортові журнали»
   Учні під час вивчення теми записують свої думки на наступні питання
Що мені відомо з цієї теми? Що нового узнав з тексту?
Зустрівши у тексті ключові моменти, учні заносять їх до свого бортового журналу

«Ключові фрази»
    Вчитель пропонує учням набор ключових фраз до нової теми. Учні отримують завдання: попрацювати в парах та скласти зв’язний текст із запропонованих фраз. Ця робота займає 5-8 хв. Потім кожна пара пропонує свій варіант.

«Підказка»
    Вчитель пропонує учням коротку інформацію про тему, свого роду підказку, яка допоможе учням здогадатися про що піде мова на уроці, викличе у них зацікавленість, бажання вивчати цю тему. Це може бути текст закону, лист, оголошення, відео- або аудіофрагмент, вірш, фото тощо.

«Резюме»
    Вчитель пропонує учням підвести підсумки своєї діяльності на уроці, написавши резюме з використанням ключових фраз:
• в ході уроку мені вдалося…;
• найважливішим знанням для мене стало…;
• у ході роботи над темою в мене виникли почуття…;
• мене зацікавили питання…;
• мені не вистачило наступних знань та вмінь…;
• у цих питання я б хотів розібратися докладніше…;
• ці питання не викликали зацікавленості…

«Кошик ідей»
    Учням задається питання, про те, що їм відомо з вказаної теми. На початковому етапі ця робота індивідуальна (1-2хв.). Потім діти обмінюються інформацією в парах або групах. Далі кожна група по колу називає факти, імена, події не повторюючись – складається список ідей. Усі свідчення записуються вчителем на дошці без коментарів, навіть якщо вони хибні. За ходом заняття ці факти будуть складатися у логічний ланцюжок.
SWOT – аналіз
Проведення SWOT – аналізу являє собою заповнення матриці, яка складається з 4 блоків, у центрі матриці записуємо факт, явище, проблему, яка потребує дослідження, а по бокам матриці
S – сильні боки явища що вивчається (англ. strengths – сильний)
W – слабкі боки явища що вивчається (англ. weaknesses– слабкий)
О – можливості використання (англ. opportunities – можливості)
T – загрози використання (англ. threats – загрози)

«Знаємо - хочемо дізнатися - дізналися»
    Найкраще використовувати цей метод на етапі актуалізації та мотивації навчальної діяльності учнів. У процесі роботи учнів спочатку просять подумати над тим, що вони вже знають з теми цього уроку, поставити запитання до цієї теми та знайти відповідь на ці запитання. Під час роботи учням пропонують заповнити таблицю:
Що знаємо? Про що хоче¬мо дізнатися? Про що дізналися?

«Дошка запитань»
    Вчитель вивішує великий аркуш паперу на видному місці в класі, де учні можуть записувати запитання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання. Складений учнями перелік запитань може стати матеріалом на уроці узагальнення й систематизації знань. У цьому переліку вчитель може знайти цікаві варіанти ключових та тематичних питань, які він зможе використати при вивченні цієї теми наступного навчального року.

«Сократівське опитування»
    Цей метод застосовується для прояснення ідей, дослідження контексту, розгляду основ, визначення припущень і формулювання точки зору. Питання, які ставляться під час застосування цього методу можна поділити
на декілька груп.
Перша — запитання для прояснення:
• Що ви маєте на увазі, коли кажете...?
• Яке завдання ви збираєтесь виконувати...?
• Який приклад ви можете навести...?
• Чому ви сказали...? Як це стосується до...?
Друга група — запитання з припущеннями:
• Які припущення ви робите?
• Чому ви робите ці припущення?
• Ви припускаєте, що...?
Третя група — запитання, які визначають перспективу й точку зору:
• Чи є твоя точка зору щодо... ?
• Чи є твоя перспектива в тому, що...?
Четверта група — запитання, які визначають факти, причини та докази:
• Які твої докази для цього?
• Чому ти віриш у це? Наскільки ти впевнений у цьому?
П'ята група — запитання, які досліджують висновки та результати:
• Що є твоїм висновком?
• Що буде результатом, якщо це станеться?
• Яким буде ефект від цього?
«Експерти проти журналістів»
Учні поділяються на дві групи — "експертів", що відповідатимуть на запитання, та "журналістів", що будуть ставити запитання. На дошці варто завчасно записати як приклад орієнтовний перелік запитань, що сприятимуть
розвитку критичного мислення.

«Атака на вчителя» («Атака на учня» )
     Після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями — учні будуть ставити питання, а вчитель (або один учень) відповідати на них. Висувається умова — вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.

«Тонкі та товсті запитання»
   «Тонким» вважається таке запитання, на яке можна дати точну, коротку відповідь, а «товсте» запитання потребує роздумів та розгорнутої відповіді. Цей прийом можна використовувати з іншими: запитальні слова,мозковий штурм, читання з зупинками. Формувати вміння краще починати з «тонких» запитань, адже дітям їх легше придумувати. З історії це можуть бути запитання, відповідями на які можуть бути слова «так», «ні», дата, ім’я, терміни, географічні назви, назва предмету або явища. На підставі «тонких» запитань учні вчаться складати «товсті».

«Переплутані логічні ланцюжки»
    Цей прийом підходить для «подійних» тем, в яких розглядаються війни, зміни в житті країни та людей, виявляються причини та наслідки. Учням пропонується виявити послідовність подій. Для цього вони отримують картки, де вказані елементи потій у переплутаному вигляді. Даль діти відмічають послідовність у вигляді ланцюжка чисел, кожне з яких означає певний елемент подій. Далі заслуховуються ланцюжки. Можна ще запропонувати скласти розповідь за своїм ланцюжком.

«Ромашка Блума» (ромашка питань)
   Шість пелюсток – шість типів питань:
1) Прості (назвати факти, пригадати певну інформацію);
2) Уточнюючи (метою цих питань є надання людині можливості зворотного зв’язку відносно того що він тільки що сказав);
3) Інтерпретаційні або пояснюючі (звичайно починаються зі слова «чому?»);
4) Творчі (у питанні є частка «якщо б», елементи умовності, прогнозу);
5) Оціночні (направлені на вияснення критеріїв оцінки тих чи інших подій, фактів, явищ);
6) Практичні (це питання направлені на встановлення зв’язку між теорією та практикою)

«Рюкзак»
    Він дає можливість залучити кожного учня класу до роботи на цьому етапі. Він полягає в тому, що кожен з учнів стисло записує на папері відповідь на запитання: «Які з тих знань, умінь, способів дій, що отримали на уроці, ви візьмете із собою для використання на інших уроках, у житті, для виконання домашнього завдання, тематичного оцінювання тощо?» Папірці з відповідями складають у рюкзак (справжній чи уявний). Вибірково знайомляться з відповідями.

«Дискусія»
     Використання дискусії на уроках дозволяє ознайомити учнів з різними думками щодо певних питань, навчити їх висловлювати свою точку зору, а й аргументувати її, формулювати питання та використовувати їх у якості «інструменту пізнання». Але при цьому перед вчителем стоїть питання: як зробити так, щоб вільний обмін думками на уроці не перетворився на пусті балачки, а учні у процесі дискусії не відхилилися від теми. У цьому випадку вчителя треба обрати найбільш підходящу форму дискусії, яка б відповідала темі та меті уроку, підготовленості учнів, особливостям учбового матеріалу. Отже деякі види дискусій,як одні із методів критичного мислення.
1. «Класичні дебати»
Беруть участь дві команди з трьох учнів. Команда, що стверджує, захищає тему гри та приводить всі можливі аргументи для того, щоб запевнити суддів у істинності своєї позиції. Команда, що заперечує, намагається доказати, що позиція опонентів з даної проблеми хибна. Разом з аргументами, команди повинні надати суддям вислови, статистику, конкретні факти, які підтверджують аргументацію. Таким чином зміст дискусії – це зіткнення
думок, позицій з якої-небудь проблеми.
2. «Експрес-дискусія»
Підготовка до неї здійснюється учнями прямо на уроці. Вона не потребує тривалого проведення, частіше проводиться один-на-один, коли беруть участь два учні. При цьому у якості теми уроку береться одна велика тема, яка потім розбивається на кілька маленьких. Кожен учень захищає протилежну точку зору.
3. Текстова дискусія
Дана форма дискусії проводиться на основі вивчення уривків з наукових статей, монографій, науково-популярних публікацій. Учасники діляться на дві групи та відстоюють різні точки зору, використовуючи цитати, факти, приклади із підручників.
4.Проблемна дискусія
Це вид дискусії, коли учні не обмежуються окремими фактами, а використовують достатньо великий матеріал із області права, соціології, політології,філософії, та ін. наук.
5. «Круглий стіл»
Учасники «круглого столу» сідають за столом обличчям один до одного та ведуть бесіду на вказану тему. У ході такої дискусії відбувається обмін думками між всіма учасниками (від 10 до 20 учасників). В цій дискусії також можуть брати участь вчителі, батьки.
6. «Коло»
Метою такої дискусії є залучення всього класу. Учні сідають у два кола-зовнішнє та внутрішнє. При цьому внутрішнє коло – нерухоме, а зовнішнє - рухоме. Кожен учень сидить навпроти іншого. За сигналом вчителя учні із зовнішнього кола пересідають на один стілець праворуч та змінюють партнера з дискусії. В дискусії учні із зовнішнього кола є прихильниками однієї точки зору, учні із внутрішнього – іншої.

   Структура уроку з використанням технології розвитку критичного мислення

  Структурний компонент уроку Метод розвитку критичного мислення, що може бути застосований на цьому етапі уроку

·          Стадія виклику «Знаємо - хочемо дізнатися –дізналися», «Ключове питання», «Дошка запитань», «Кошик думок», «Переплутані логічні ланцюжки», «Кластери», «Істинні та хибні твердження»
·          Інформація, що отримана на цій стадії, вислуховується, записується, обговорюється, робота ведеться індивідуально – парами – групами.


·          Стадія осмислення «Інсерт», «РАФТ», «Атака на вчителя», «Атака на учнів», «Бортові журнали», «Експерти проти журналістів», «Фішбоун», «Сократівське опитування»
·          Контакт з новою інформацією (текст, фільм, лекція, матеріал параграфу), робота ведеться індивідуально - парами - групами.

·          Стадія рефлексії «Письмове есе-роздум», «Резюме», «Ромашка Блума», ПМЦ, «Синквейн», повернення до ключових слів, переплутаних логічних ланцюжків, кластерів.
·          Творча переробка, аналіз, інтерпретація вивченої інформації, робота ведеться індивідуально – в парах – групах

2.Правила «гри в мислення»
    Наші думки залежать від того, яким правилам підпорядкований їх хід. Давайте поговоримо про ті правила «гри в мислення», яких необхідно дотримуватися, якщо ми хочемо виховати не тільки старанних учнів, але і самостійних людей.
   - Проявляйте позитивну увагу до учня
    Коли вчитель виявляє до учнів позитивну увагу, він не критикує, а уточнює, не перериває, а вислуховує до кінця, всім своїм виглядом виражає доброзичливість до учня. Виявляючи інтерес, повагу до учню, вчитель підкреслює достоїнства відповіді, а не помилки.
    Під час традиційного опитування в учнів перевіряють здатність відтворення певної кількості інформації. Учитель оцінює рівень знань, а не процес мислення над темою.
    - Ризикуйте
   Один скрипаль, якого звали Ісаак Штерн, якось сказав: «Найбільш значне, що може зробити Державна рада з мистецтв - це дати творчій людині право на провал. Тільки завдяки досвіду ми ростемо». Перефразовуючи, можна сказати, що тільки надавши самому собі заборону на провал, на невдачу, вчитель може зробити свої уроки цікавими та незвичайними.
    Коли ми ризикуємо, ми «запускаємо» біологічні механізми, завдяки яким наш організм  наповнюється енергією. Прагнучи до труднощів, свідомо допускаючи ризик невдачі, ми показуємо дітям на своєму прикладі, що тільки таким шляхом можна отримати нові знання. Не настільки важливий сам провал, скільки важливий урок, який ми з нього винесемо.
 -  Будьте терпимі до невизначеності
    Психологи знають, що одним з найсильніших факторів стресу є відчуття невизначеності. Опинившись у незвичній для себе ситуації, ми втрачаємо старі орієнтири. Нам доводиться встановлювати для себе пріоритети і жити в нових умовах, з новим знанням. Якщо переживання невизначеності триває занадто довго, зазвичай люди відчувають роздратування, іноді – злість.
   Опинившись у новій ситуації, застосовуючи нові прийоми, вчителі та їхні учні також можуть злитися один на одного, конфліктувати. Терпимість до невизначеності допомагає педагогу знайти психологічний вихід із скрутного становища.

    У наш час дуже важливо розвивати критичне мислення у дітей - щоб дитина стала отримувати задоволення від читання книг, навчилася їх аналізувати і робити самостійні висновки, щоб навчилися ставити розумні запитання і творчо знаходити на них відповіді. Важливо відзначити, що технологія розвитку критичного мислення допомагає учням самостійно визначати напрям у вивченні теми і самостійно вирішувати проблеми, тобто «мислити по-справжньому».
   Вчення цікаво тоді, коли воно приносить відчутну радість від пізнання нового, від відчуття власної причетності до того, що відкриває світ знань. Сподіваюся, що спираючись на ці методи навчання, дитина, вивчаючи історію, не скаже потім, що це було не зрозуміло, не потрібно або не цікаво. А вчителі і батьки будуть упевнені в тому, що їхні діти знають предмет і вміють мислити критично і творчо.Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво.

     Зазначена технологія стимулює загальну активність учнів, сприяє створенню плідного освітнього середовища, й утвердження системного характеру навчання та самонавчання. За своєю сутністю технологія формування критичного мислення має інноваційний характер: вимагає від учнів застосовувати нові знання, спираючись на засвоєний раніше матеріал; виробляє вміння діяти і приймати рішення самостійно чи в складі команди та розв’язувати конфлікти; шукати, компонувати і застосовувати нову інформацію з різноманітних джерел, використовуючи сучасні технології для виконання конкретних завдань; розвиває критичне мислення і прагнення до творчості та саморозвитку; формує бажання і здатність самостійно вчитися.

   Технологія формування та розвитку критичного мислення є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції.
     Системне запровадження цієї технології в школі призводить до того, що усі учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовувати свої знання у повсякденному житті. А саме початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини.

     Видатному американському мислителю Д.Дьюї належить твердження, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні учням інформації, а в тому, щоб розвивати в них критичний спосіб мислення. Освіта орієнтована на майбутнє, яке не може бути наперед визначеним. Отже, першочерговим завданням школи є розвиток такого типу мислення, який надасть змогу адекватно оцінювати нові обставини та формувати стратегію подолання проблем, які виникатимуть, пристосування до нових, часом не передбачуваних політичних, економічних або інших обставин. Таким чином, розвиток критичного мислення – найактуальніше за умов інтенсивних соціальних змін завдання вчителя. Тільки за умови гідного виконання цього завдання ми зможемо просуватись у напрямі демократії відповідно до вимог світового інформаційного суспільства. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий